|
Главная Аналитика Системні дослідження з фармакоекономіки в Україні:Реальність і перспективи

Системні дослідження з фармакоекономіки в Україні:Реальність і перспективи

E-mail Печать PDF

Досвід реформування охорони здоров’я в країнах Заходу свідчить про необхідність стандартизації медичної допомоги та лікарського забезпечення населення, оскільки це, за результатами фармакоекономічних досліджень, дозволяє зменшити витрати на охорону здоров’я на 10–20% [37]. Фармакоекономіка дає можливість стандартизувати забезпечення хворих лікарськими засобами, тобто обирати ефективні, безпечні, економічно вигідні для держави і для хворого лікарські засоби, враховуючи дані медицини, що базується на доказах (Evidence-based Medicine), та результати фармакоекономічного аналізу. Впровадження фармакоекономічної складової в охорону здоров’я особливо актуально у зв’язку з прийняттям у грудні 2000 р. «Концепції розвитку охорони здоров’я населення України» (далі Концепція), яка передбачає розроблення базового стандарту якості загальнодоступної медичної допомоги.

В Україні започатковані і під керівництвом професора Б.Л. Парновського проводяться системні теоретичні та практичні дослідження з фармакоекономіки. Ще у дисертаційних роботах, виконаних під його керівництвом у 1996–1997 рр., розглядались питання фармакоекономічної оцінки схем фармакотерапії бронхолегеневих захворювань у дітей, а також лікування поширених урологічних захворювань [3, 36]. Деякі фармакоекономічні аспекти лікування вивчалися науковцями на прикладі оториноларингологічних та гастроентерологічних захворювань [27, 34].

Системні дослідження з фармакоекономіки охоплюють три основні напрями:

— опрацювання теоретичних засад науки, її методології;

— розробка фармакоекономічних методик та їх апробація;

— навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців з питань фармакоекономіки.

З 1999 р. нами опубліковано ряд публікацій у провідних фармацевтичних виданнях [4, 10–13, 18–21, 25, 26, 30]. Для практичних фахівців проводиться лекторій [5–8, 22, 23]. Слід відзначити, що певні аспекти фармакоекономіки розглядаються у дослідженнях з відбору лікарських засобів для лікувальних закладів [2], з відбору вакцинних препаратів [3], з розробки фармацевтичного формуляру для лікування ішемічної хвороби серця [29]. Tакож в Україні проводяться дослідження клінічної, економічної ефективності препаратів з групи блокаторів b-адренорецепторів, антибіотиків для лікування пневмоній, хворих гематологічного профілю з метою розробки стандартів надання медичної допомоги [1, 28, 35].

У Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького запроваджено викладання фармакоекономіки на до- і післядипломному етапі: для студентів фармацевтичного факультету затверджено елективний курс «Основи фармакоекономіки», провізори-інтерни на лекційних і практичних заняттях вивчають теоретичні основи, термінологію, методики фармакоекономічного аналізу. Для курсантів передатестаційних циклів затверджена навчальна програма з фармакоекономіки. Для дидактичного забезпечення надруковані навчальні посібники з фармакоекономіки [16, 17]. Таким чином, в Україні системні дослідження з фармакоекономіки стали реальністю.

Хоча питання використання фармакоекономіки на державному рівні, порушені у статті В. Романенка [32], є актуальними, проте їх реалізація можлива лише після проведення відповідної інформаційної, науково-методичної роботи з впровадження фармакоекономіки.

У результаті проведених нами досліджень розроблено проект Програми фармакоекономічної оцінки лікарського забезпечення (далі Програма), що прийнята до розгляду Міністерством охорони здоров’я України. Головна мета запропонованої Програми — визначити основні напрями впровадження фармакоекономіки у медичне і лікарське забезпечення населення, а також її використання при підготовці спеціалістів. Програма передбачає розвиток системи фармакоекономічних досліджень — терапевтичної ефективності, безпечності лікарських засобів з одночасною оцінкою витрат на альтернативні медичні технології (діагностика, профілактика, лікування), розробку фармакоекономічних методик аналізу лікування поширених захворювань, визначення пріоритетів фінансового забезпечення лікарськими засобами з оптимальним коефіцієнтом витрати/ефективність на стаціонарному, амбулаторному етапах лікування для реалізації основних положень Концепції.

Необхідно констатувати, що Концепція включає реформування фармацевтичної освіти, при цьому увага акцентується на підготовці клінічних фармацевтів. У Програмі акцент зроблено на навчально-методичному забезпеченні викладання фармакоекономіки для спеціалістів фармацевтичного профілю. Запропоновані структурно-організаційні напрями реалізації фармакоекономічних досліджень, зокрема наукові центри — Національна фармацевтична академія України (м. Харків), Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького, в якому впроваджується підготовка з клінічної фармації і викладаються фармацевтична опіка, фармакоекономіка, фармакоінформатика, а також навчальні медичні (фармацевтичні) заклади III–IV рівня акредитації. Вони займаються розробкою навчальних програм з фармакоекономіки на до- і післядипломному етапі підготовки провізорів (клінічних провізорів), а також науково обгрунтованих методик фармакоекономічного аналізу лікарського забезпечення хворих в Україні.

До співпраці і реалізації Програми можуть бути залучені фахівці провідних науково-дослідних інститутів України. Досвід східноєвропейських країн свідчить про необхідність координації Програм з впровадження фармакоекономіки в лікарське забезпечення на рівні Міністерства охорони здоров’я. У проекті Програми запропоновано, щоб Управління медичного страхування, нових медичних технологій та експлуатації медичних закладів МОЗ України використовувало результати фармакоекономічних досліджень на практиці при визначенні номенклатури та обсягів забезпечення населення лікарськими засобами на стаціонарному та амбулаторному етапах лікуванні за програмами медичного соціального обов’язкового і добровільного страхування.

На наш погляд, доцільно започаткувати на державному рівні створення правової і нормативної бази для впровадження фармакоекономіки у медичне і лікарське забезпечення населення. Необхідним є розроблення державної системи інформаційного забезпечення, створення бази даних лікарських засобів із занесенням до неї фармакоекономічних параметрів, вироблення загальнонаціональних рекомендацій з раціональної фармакотерапії (протоколи лікування), визначення переліку лікарських засобів, які ще не представлені на фармацевтичному ринку, але їх необхідно впровадити у практику для сучасної ефективної фармакотерапії хворих.

Доцільно також провести фармакоекономічну оцінку існуючого Переліку життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів. Для цього необхідно запровадити систему фармакоекономічних досліджень лікарських засобів, особливо вітчизняного виробництва, у клініках, лікарнях з веденням відповідної звітності.

Ми вважаємо, що на першому етапі доцільно розробити Формуляри лікарського забезпечення стаціонарних хворих (далі Формуляри), тобто номенклатуру і обсяги забезпечення лікарськими засобами з оптимальним показником витрати—ефективність. З цією метою порівнюються дві (або більше) медичні технології за цим показником, який обчислюється за формулою Р=С/Е, де С — витрати на медичну технологію, Е — ефективність медичної технології, яка визначається різними показниками — кількість днів непрацездатності, кількість збережених років життя, якість збережених років життя тощо. Найчастіше застосування сучасних медичних технологій не зменшує втрат, проте поліпшує якість життя хворого. Результати аналізу можуть бути основою при вирішенні державними органами питання щодо надання певних коштів на відшкодування більш ефективної і вартісної медичної технології. Наприклад, у Швеції встановлено, що додаткові витрати для продовження життя хворому на один рік держава може інвестувати максимально до 100 000 шведських крон [39]. Таким чином у країнах Заходу вирішується питання: держава чи платники медичної страховки будуть оплачувати витрати на застосування ефективної медичної технології.

Забезпечення хворих, що перебувають на стаціонарному лікуванні, на нашу думку, має бути прерогативою лікарняної (міжлікарняної) аптеки, яка відповідно до Формуляру повинна постачати ліки у відділення лікарні як за вимогами, так і через власну роздрібну мережу. Це уможливлює стандартизацію лікарського забезпечення стаціонарних хворих. У країнах Заходу клінічні провізори лікарняних аптек проводять експертизу лікарських призначень, виявляють лікарські помилки та несуть відповідальність за їх усунення, попередження побічної дії лікарських засобів, їх взаємодії [38]. Провізор, який володіє фармакоекономічними знаннями (у майбутньому — клінічний провізор), зможе індивідуалізувати фармакотерапію: дозування, тривалість прийому, попередження взаємодії ліків, консультувати лікаря, хворого та членів його родини, а також вибирати постачальників, форми випуску лікарських засобів залежно від дози, фасування. Це дозволить економити лікарняний бюджет за рахунок скорочення часу перебування хворого у стаціонарі, повторних госпіталізацій і видатків на лікування ускладнень терапії.

Таким чином, впровадження Програми забезпечує вирішення наступних завдань:

· розробити стандарти щодо лікарського забезпечення хворих на стаціонарному, амбулаторному етапах лікування для раціонального розподілу бюджетних і страхових коштів;

· проводити державну політику, спрямовану на виробництво безпечних, ефективних препаратів, вартість яких повинна бути доступна населенню і оптимальна для держави;

· створити базовий стандарт якості загальнодоступної медичної допомоги відповідно до Концепції. При виборі лікарських засобів використовувати фармакоекономічні параметри препарату за результатами застосування основних методів фармакоекономічного аналізу:

— аналіз «витрати–ефективність» (cost-effectiveness);

— аналіз «витрати–користь» (cost-utility);

— аналіз «витрати–вигода» (cost-benefit);

— аналіз «вартість захворювання» (cost of illness);

— аналіз «мінімізація вартості» (cost minimization) [37, 39].

Дані зарубіжної літератури щодо лікування того чи іншого захворювання часто не співпадають з результатами терапії в нашій державі, бо не враховуються географічні, епідеміологічні, екологічні обставини. Тому необхідно широко проводити власні фармакоекономічні дослідження із урахуванням особливостей фармакоепідеміологічного, економічного, соціального факторів для одержання достовірної фармакоекономічної оцінки лікарського засобу. Впровадження системи фармакоекономічних досліджень з періодичним обговоренням на науково-практичних конференціях, публікацією результатів у спеціалізованому виданні дозволить забезпечити реалізацію основних положень «Концепції розвитку охорони здоров’я населення України».

Таким чином, в Україні проводяться системні фармакоекономічні дослідження, результатом яких є створення методології аналізу проблематики зазначеної дисципліни, опрацьовані відповідні методи, апробована система підготовки спеціалістів, розроблений проект Програми фармакоекономічної оцінки лікарського забезпечення для впровадження її на державному рівні.

О.М. Заліська,
канд. фарм. наук, доцент,
Львівський державний медичний
університет ім. Данила Галицького

ЛІТЕРАТУРА

1. Бобров В., Жарінов О., Вовченко Г. Лікування ХСН b-адреноблокаторами. Досвід застосування метопрололу // Медицина світу. — 2000. — Том 9, № 4. — С. 9–15.

2. Громовик Б. П. Роль и место фармакоэкономического анализа в логистических технологиях учреждений здравоохранения // Провизор .— 2000. — № 17. — С. 19–22.

3. Заліська О.М. Оптимізація лікарського забезпечення урологічних хворих у стаціонарі : Автореф. … дис. канд. фарм.наук. — Львів, 1997. — 22 с.

4. Заліська О.М. Фармакоекономічні аспекти лікарського забезпечення урологічних хворих // Матеріали V Національного з’їзду фармацевтів України. — Харків, 1999. — С. 80–81.

5. Заліська О.М. Основи фармакоекономіки: Фармакоекономіка, її термінологія // Аптека Галицька. — 2000. — № 5. — С. 22.

6. Заліська О.М.Основи фармакоекономіки: Класифікація фармакоекономічних витрат // Аптека Галицька. — 2000. — № 6. — С. 10.

7. Заліська О.М. Основи фармакоекономіки: фармакоепідеміологія — базова частина фармакоекономіки, її термінологія // Аптека Галицька. — 2000. — № 8. — С. 9–11.

8. Заліська О.М. Фармакоекономічний аналіз, його значення для охорони здоров’я // Аптека Галицька. — 2000. — № 24. — С. 18–19.

9. Залиская О.Н., Парновский Б.Л. Разработка фармакоэкономических методик, их апробация в урологической практике // Проблемы стандартизации в здравоохранении. — 2000. — № 4. — С. 88.

10. Заліська О.М., Парновський Б.Л., Слабий М.В. Уніфіковані стандарти медичних технологій як база фармакоекономічних досліджень в Україні // Ліки України. — 2000. — № 9. — С. 13–14.

11. Заліська О.М., Парновський Б.Л. Теоретичні основи фармакоекономіки та їх використання в урологічній практиці // Клінічна фармація. — 2000. — Т. 4, № 4. — С. 40–44.

12. Залиская О.Н., Парновский Б.Л. Фармакоэкономика: теоретические и практические направления исследований // Провизор. —2 000. — № 13.— С. 32–34.

13. Заліська О.М., Парновський Б.Л. Фармакоекономічні аспекти лікування хронічної ниркової недостатності // Клінічна фармація. — 2000.— Т. 4, № 4.— С. 76.

14. Заліська О.М., Парновський Б.Л. Фармакоекономічні методи аналізу антибіотикотерапії в урологічній практиці // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів «У ХХІ сторіччя — з новітньою медициною». — Львів, 2000. — С. 242–247.

15. Заліська О.М., Парновський Б.Л. Чи потрібна фармакоекономіка в Україні // Еженедельник Аптека . — 2000. — № 28 (249). — С. 9.

16. Заліська О.М.Фармакоекономіка. Теоретичні основи фармакоекономіки. — Ч.1. — Навчальний посібник за ред. Б.Л. Парновського. — Львів: Простір-М, 2000. — 64 с.

17. Заліська О.М. Фармакоекономіка. Фармакоекономічний аналіз. — Ч.2. — Навчальний посібник за ред. Б.Л. Парновського. — Львів: Простір-М, 2000. — 71с.

18. Заліська О.М. Фармакоекономіка: теорія і практика//Фарм.журн. — 2000. — № 2. — С. 10–16.

19. Заліська О.М. Напрямки досліджень з фармакоекономіки // Фарм. журн. — 2000. — № 4. — С. 20–23.

20. Заліська О.М. Теоретичні розробки методичних підходів фармакоекономічного аналізу в Україні // Фарм. журн. — 2000.— № 5. — С. 15–19.

21. Заліська О.М. Апробація методики фармакоекономічного аналізу на прикладі урологічних захворювань // Фарм.журн. — 2000.— № 6. — С. 17–22.

22. Заліська О.М. Фармакоекономічний аналіз «вартість-ефективність» // Аптека Галицька. — 2001. — № 1. — С.16–17.

23. Заліська О.М. Основи фармакоекономіки. Фармакоекономічний аналіз «вартість–користь» // Аптека Галицька. — 2001. — № 5. — С. 2–3

24. Залиская О.Н., Парновский Б.Л. Система стандартизации при обучении специалистов фармакоэкономике // Проблемы стандартизации в здравоохранении. — 2001. — № 1. — С. 141.

25. Заліська О.М. Фармакоекономіка та її практичне використання для підготовки cпеціалістів // Фарм. журн. — 2001. — № 1. — С. 27–32.

26. Заліська О.М., Парновський Б.Л., Герболка Н.Л. До проблеми створення бази даних з фармакоінформатики // Фарм. журн. — 2001. — № 2. — С. 27–32.

27. Левицька О.Р. Маркетингове дослідження лікарських засобів для оториноларингологічної практики: Автореф. дис. … канд. фарм. наук — Львів, 1998. — 17 с.

28. Методологічні підходи до вивчення якості життя гематологічних хворих / І.В. Жулкевич, С.І. Сміян, М.Є. Гаврилюк та ін. // Вісник наукових досліджень. — 2000. — № 3. — С. 16–20.

29. Немченко А., Подколозіна М. Фармакоекономіка: методичні підходи до визначення моделі фармацевтичного формуляра // Ліки України. — 2001. — № 1. — С. 9–12.

30. Парновський Б.Л., Яцкова Г.Ю., Заліська О.М., Слабий М.В. Інформаційні аспекти фармакоекономіки // Клінічна фармація. — 1999. — Т. 3, № 2. — С. 50–52.

31. Подколозина М.В., Немченко А.С. Фармакоэкономический анализ.Проблемы доступности сердечно-сосудистых лекарственных средств // Провизор. — 2000. — № 6. С. 20–22.

32. Романенко В. Фармакоэкономика и государство // Еженедельник Аптека — 2001. — № 21 (292). — С. 4.

33. Софронова І., Мнушко З. Методичні підходи до фармакоекономічної оцінки застосування вакцинних препаратів // Ліки України. — 2000. — № 10. — С. 9–10.

34. Толочко В.М., Ахмад О.В., Хоменко В.М. Дослідження аспектів маркетингу ензимокомпенсуючих препаратів, які поліпшують травлення // Вісник фармації. — 1996. — № 3–4. — С. 81–83.

35. Фармакоэкономическая оптимизация антибактериальной терапии пациентов с внебольничной пневмонией нетяжелого течения / Мухин А.А., Дзюблик А.Я., Капитан Г.Б. и соавт. // Еженедельник Аптека. — 2001. — № 1(272). — С. 5–6.

36. Яцкова Г.Ю. Оптимізація лікарського забезпечення дітей: Автореф.дис. … канд. фарм. наук. — Львів, 1996. — 23 с.

37. Bootman JL., Townsend RJ., McGram WF. Principles of pharmacoecoonomics 2 ed. Harvey Whitney Books. — 1998. — 301 p.

38. Condron J.H, Mann J. L. Drug utilization & therapeutic intervention Programs: Pharmacy Services That pay for Themselves // the Canadian Journal of Hospitals Pharmacy. — 1994. — Vol.47, № 5. — P. 203–207.

39. Vlcek J., Macek K., Mullerova H. Famakoepidemiologie, farmakoekonomika, farmakoinfоrmatika. — Panax, 1999. — 80 p.